Інформація про Волинь
Географія
Волинська область розташована в північно-західній частині України, в зоні українського Полісся. Межує на заході з Республікою Польща (190 км), на півночі –з Республікою Білорусь (205 км), на сході –з Рівненською, на півдні – з Львівською областями України. Утворена область в нинішньому територіальному поділі в грудні 1939 р.
Обласний центр: м. Луцьк.
Площа: 20,2 тис. кв. км, що становить 3,3% території України.
Клімат: помірно континентальний. В середньому за рік випадає 560–620 мм опадів. Середня температура: липня+19°С, січня -5°С.
Природно-рекреаційний потенціал: багатство Волині – озера (понад 220), найбільші з яких – Світязь, Пулемецьке, Турське, Лука. На Волині протікає 130 річок загальною протяжністю понад 3000 км, найбільші – Західний Буг, Луга, Прип’ять, Стохід, Турія, Стир. Ліси займають 649,1 тис. га. В області 209 територій і об’єктів природно-заповідного фонду, зокрема Шацький природний національний парк (32515 га), 74 заказники, 107 пам’яток природи, 22 заповідних урочища, 5 парків-пам’яток садово-паркового мистецтва місцевого значення.
Історія краю
Волинь – давня українська земля, розташована в центрі Європи. Назва «Волинь» походить від однойменного слов’янського племені та міста Велинь чи Волинь (нині Городок над Бугом на території Польщі). Князь Володимир Великий заклав місто неподалік від цього давнього городища й назвав його Володимиром. В Іпатіївському літописі під 981 р. вказано, що земля дулібів-волиняк входить вКиївську Русь. У «Повісті минулих літ» згадано, що в 988 р. князь Володимир Святославович віддав місто своєму синові Всеволоду в удільне володіння. Згодом на Волині княжили Святослав Ярославович, Олег Святославович, Святополк Ярославович. Понад 200 років правила на Волині династія Мономаховичів, яку започаткував онук Володимира Мономаха князь Ізяслав (1136–1154 рр.).
У 1199 р. князь Роман Мстиславович (1173–1205 рр.) об’єднав Волинські та Галицькі землі в єдинуГалицько-Волинську державу, проводячи при цьому активну зовнішню політику. Нова держава досягла найбільшого розквіту за князя Данила Галицького (1205–1264 рр.), який мав великий авторитет у Європі.
У 40–60 рр. XIV ст. Волинь потрапила під владу Литви і частково Польщі. Луцьк став столицею Волиніта другою після Вільно столицею Великого князівства Литовського. У Луцьку осів князь Любарт Гедимінович, з іменем якого пов’язана розбудова Луцького замку (1337–1383 рр.).
У XV–XVІ ст. міста Волині отримують Магдебурзьке право, розвиваються ремесла і торгівля. За Люблінською унією 1569 р. Волинь у складі Литовського князівства увійшла в новостворену державуРіч Посполиту. Створюється Волинське воєводство з центром у Луцьку.
Історія Волині пов’язана з діяльністю відомих князівських родів, зокрема, багатого і впливового роду Острозьких.
Кінець XVІ – початок XVІІ ст. характеризується посиленням національного і релігійного гніту Польщі, що викликало збройні повстання на Україні. Зокрема під Берестечком на Волині 28 червня – 10 липня 1651 р. відбулася найбільша битва часів війни між селянсько-козацькими військами і 150-тисячною польсько-шляхетською армією.
З другим поділом Польщі 1793 р. частина Східної Волині відійшла до складу Російської імперії, а в 1795 році, після третього поділу, – вся Західна Волинь увійшла до Росії. Була утворена Волинська губернія в 1797 р.
У різні історичні періоди Волинь ставала ареною військових дій. У роки Першої світової війни через Волинь декілька разів проходила лінія фронту між російськими і австро-угорськими військами. У 1916 р. під Луцьком було здійснено одну з переможних операцій російської армії, відомої у військовій історії як Брусиловський або Луцький прорив. У результаті революційних подій 1917 р. і громадянської війни за Ризьким договором 1921 р. Волинь майже на 20 років потрапила під владу Польщі. УтворюєтьсяВолинське воєводство з центром у Луцьку.
У вересні 1939 р. вона входить до складу Української РСР. 2 червня 1941 р. Волинь однією з перших зазнала віроломного нападу гітлерівської Німеччини. 8 липня 1941 р. область повністю окупували гітлерівці. У роки Другої світової війни, під час окупації Волині фашистською Німеччиною, край зазнав великих втрат. Зокрема 1944–1945 рр. в діючу армію було мобілізовано і кинуто на фронт 107 тис.волинян, тисячі з яких загинули або пропали без вісті.
З серпня 1991 р. Волинь – невід’ємна складова частина незалежної України.
Соціальна ситуація
Населення Волинської області станом на 01.01.11 становило 1037,2 тис. осіб (2,3 % відзагальноукраїнського населення).
Міське населення складає 535,4 тис. (51,6 %), сільське – 501,3 тис. (48,4 %).
Середня густота населення – 51 чол/км².
За даними перепису населення України (2001 р.) найбільшим чисельними національностямиВолинської області були: українці – 1025,0 тис. (96,9 %); росіяни – 25,1 тис. (2,4 %); білоруси – 3,2 тис.(0,3 %); поляки – 0,8 тис. (0.1 %); інші національності – 3,1 тис. (0,3 %).
Найбільшим за чисельністю жителів є обласний центр – Луцьк, населення якого налічує 211,8 тис.чоловік. Територія міста – 56 кв. км, або 5600 га. Інші за кількістю населення міста мають: Ковель – 67 тис. жителів, Нововолинськ – 52 тис., Володимир-Волинський – 38 тис.
Адміністративно-територіальний поділ
Адміністративним, економічним та культурним центром області є місто Луцьк.
До складу Волинської області входять 16 районів: Володимир-Волинський, Горохівський, Іваничівський, Камінь-Каширський, Ківецівський, Ковельський, Локачинський, Луцький, Любешівський, Любомльський, Маневицький, Ратнівський, Рожищенський, Старовижівський, Турійський та Шацький.
Кількість міст – 11, у тому числі 4 обласного значення: Луцьк, Ковель, Нововолинськ, Володимир-Волинський. 8 малих міст: Берестечко, Володимир-Волинський, Горохів, Камінь-Каширський, Ківерці, Любомль, Рожище, Устилуг. Кількість селищ міського типу – 22 одиниць. Кількість сільських населених пунктів – 1054.