Характерною особливістю Горохівського району є те, що через його територію проходить Головний європейський вододіл, який ділить басейни рік Балтійського і Чорного морів. Цей вододіл входить у межі району з Львівщини і простягається звивистою лінією на села Печихвости та Рачин.

Центр району - м. Горохів (7,5 тис. населення).

Територія району - 1 122 км?.

Населення - 53 680 осіб.

Густота населення - 48 осіб/км?.

Поштові індекси - 45700—45781.

Телефонний код - (03379).

Географія

Через Горохівщину протікає найбільша на Волині річка Стир (протяжність в межах району 20 км). Липа — друга за величиною річка (протяжність — 43 км), її ліва притока — річка Гнила Липа (21 км) На південному заході району протікає річка Луга. Район розташований на півдні Волині. Межує з Іваничівським, Локачинським і Луць­ким районами, Львівською і Рівненською областями.

Горохівський район оточений лісами, полями, озерами і річками: Безіменка, Біла, Вигода, Гнила Липа, Луга, Млинівка, Стрипа, Судилівка, Стир, Полонка, Небішка. Рельєф: Грунт, Глина.

Історія

У І половині XV століття Горохів належав великому князю литовському Свидригайлу. 1450 року грамотою польсько-литовського короля Казимира IV Ягеллончика Горохів з навколишніми селами, за заслуги у Свидригайла, був відданий у власність Олізару Шиловичу. У 1487 році пані Олізарова відписує Горохів своїм родичам. Місто переходить у власність князів Сангушевичів, яких пізніше стали називати Сангушко-Кошерськими.

Документи за 1571 рік свідчать про те, що вже тоді Горохів іменувався містечком.

26 липня 1600 року місту було надано Магдебурзьке право Григорієм Львовичем, сином Лева Олексійовича Сангушко-Кошерського. Ця грамота була затверджена королем польським Сигізмундом ІІІ 10 березня 1601 року на вільному сеймі у Варшаві.

Після Визвольної війни під проводом Богдана Хмельницького Горохівщина потрапляє під владу Польщі. Вона переходить з рук у руки різних можновладців. Тяжким ярмом для населення став національно-релігійний гніт.

Польські феодали і католицьке духівництво руками простолюду створювали для себе матеріальні цінності і культурні пам'ятники. Так, у міському парку був побудований замок — своєрідний музей для вельмож. Тут знаходились відомі античні скульптури, єдині у тодішній Польщі. Це виготовлені з білого мармуру скульптури Геркулеса, Помпеї, статуї Персея, роботи Канова, Купидона, Психеї.

Тривалий час Горохів залишався важливим пунктом ярмаркової торгівлі. Вироби горохівських кушнірів, шевців і кравців користувалися великим попитом навіть далеко за межами Волині. Проте власті панської Польщі не дбали про розвиток продуктивних сил і про піднесення добробуту трудящих. Не давали можливостей для розвитку і культурній та освітянській галузям. У 1795 році, внаслідок третього поділу Польщі, Горохів увійшов до складу царської Росії.

Крім різноманітних податків та поборів, на плечі населення лягла важка ноша рекрутських повинностей.

З 1870 року завдяки «клопотанню» тодішнього володаря міста Стройновського Горохів позбавляється Магдебурзького права. Через землі Горохівщини прокотилися хвилі Першої світової i Українськo-більшовицької війни.

30 вересня 1939 року місто було окуповане Червоною армією.

Під час радянської влади з 1939 по 1941 рік багато сімей були депортовані в концентраційні табори ГУЛАГу. Групи молодих українських патріотів Горохoвa і навколишніх сіл були арештовані, а потім страчені у Луцькiй в'язниці відступаючими військами НКВС, 23-24 червня 1941 р. Під час війни місто було звільнeнo два рази.

Відразу після визволення райцентру 23 липня 1944 року відбувся загальноміський мітинг, на якому прийняли рішення: всім працездатним включитися у відбудовні роботи. Починалася мирна трудова сторінка Горохівського краю.