Іваничівський район (у 1957—1962 — Нововолинський район) — район у Волинській області України.

 Центр району - смт. Іваничі (7,2 тис. населення).

Територія району - 645 км.

Населення – 33,2 тис. чоловік.

Чисельність населення району складє 57 чоловік на 1 км.

98,4 відсотки населення району складають українці, 11 - росіяни, 0,2 білоруси, інших національностей одиниці.

Географія

Район розташований на заході області, де межує з республікою Польща. На півночі межує з Володимир-Волинським районом, на сході - з Локачинським, на південному сході - з Горохівським районом. На півдні проходить межа з Сокальським районом Львівської області. Сільських населених пунктів - 58; Селище міського типу - 1 . Всі населені пункти району об'єднані в 23 сільські ради і 1 селищну. Іваничі - селище міського типу є центром району. На території району знаходиться місто обласного підпорядкування Нововолинськ. 

Іваничівський район розташований на Волинській височині. Найвища точка поверхні району 251 м на околиці с. Грибовиця. Невелике розчленування рельєфу району обумовлено річками Захід­ний Буг, Луга. Найбільше погорбовання рельєфу виражене на околицях сіл Гряди, Верхнів, Кропивщина, Грибовиця. В цій частині району є невеликі яри. В межах району знаходяться кам'яновугільні відклади, товщи­на шарів яких досягає до 130-140 см. Поряд з цим, на території району виявлені запаси глини поблизу с. Мишів, піски, мергель /Грибовицьке родовище/,є також ознаки запасів нафти, міне­ральних вод /містять йод, бром/, але поки що вони не добуваються.

Історія

Перша згадка про Іваничі в історичних документах належить до 1545 року. В цей час село перебувало під владою Литовського князівства. Після Люблінської унії 1569 року село Іваничі переходить під владу шляхетської Польщі. Згідно з поборними реєстрами 1629 року, на цей час, в селі знаходилось 68 димів. Після третього поділу Польщі в 1795 році Іваничі разом з усією західною Волинню увійшли до складу Росії. В 1899 році в селі було відкрито першу церковно-парафіяльну школу, яку в 1911 році відвідувало 36 учнів. В ході першої світової війни Іваничі були захоплені австро-німецькими військами, які перебували тут до кінця 1918 року. А на початок 1919 року Іваничі знову ж таки переходять під владу Польщі. 20 вересня 1939 року село, як і уся Західна Україна, входить в склад радянської України. У 1940 році в Іваничах почала працювати сільська рада народних депутатів трудящих.  Іваничівський район було утворено в 1940 році. У 1962 році у зв'язку з укрупненням районів він був ліквідований, а в груд­ні 1966 року відновлений.

З 22 червня 1941 року по 20 липня 1944 року Іваничі та район знаходились під окупаційним режимом фашистської Німеччини. В післявоєнний час в районі значно зросла місцева промисловість, розвинулось сільське господарство.

Опис символіки

Вітряк, як центральний елемент Герба району, запозичений з родинного герба Іваницького - засновника Іванич, що тепер є адміністративним центром району. Крила вітряка повернуті таким чином, що одночасно мають вигляд хреста Волинської землі. Земля Іваничівська багата козацькими традиціями у минулому, козацький рух набрав широкого розвитку в районі у останні роки, тому шаблі є елементом відображення цих традицій - давнини і сучасності. Вони ж утворюють пагорб, на якому стоїть головний елемент Герба - вітряк. Сніп пшениці є узагальненим символом аграрного статусу Іваничівщини. Щит герба з трьома виступами угорі вибраний таким чином, щоб в його форму вписувався державний Герб України - Тризуб. 

Прапор району - стяг із співвідношенням сторін 2:3. В основі Прапора району - національний прапор України. Косий зелений кутник на ньому кольором символізує аграрний статус району, формою - половину шахтних териконів, які хоч адміністративно належать до міста Нововолинська, але територіально розміщені на землях Іваничівського району. Золотий хрест угорі символізує приналежність району до Волині. Затверджено Герб та Прапор Іваничівського району і Положення про зміст, опис та порядок використання символіки рішенням Іваничівської районної ради від 31.07.2001 року № 16/13.