Ідея мати власну справу у Катерини Яголди з’явилася давно. Тож амбітна дівчина з Володимира-Волинського вирішила спробувати сили у телешоу «Українська мрія».
Завдання не з легких, бо на кону був чек у 30 тисяч гривень, та й суперниці гідні.
Власну бізнес-ідею дівчина запропонувала восьми інвесторам-мільйонерам. І хоча за результатами голосування інвесторів Катерина Яголда не набрала достатньої кількості голосів, щоб змагатися далі, її помітили…
Дизайнерка з  Володимира-Волинського вразила бізнесменів не лише креативністю, але й бізнесовими задатками. Охоче підтримати  бізнес-проект волинянки зголосився засновник групи компаній «Текстиль контакт» Олександр Соколовський. Так Катерина Яголда отримала від нього 10 тисяч гривень допомоги і постійну кредитну лінію підприємства «Текстиль контакт».
Тим часом інший інвестор —  Едуард Прутнік, голова правління Міжнародного фонду «Єдиний світ», якого не лишила байдужим щедрість колеги, повністю профінансував проект Катерини — дав їй 30 тисяч гривень, незважаючи на те, що дівчина «вилетіла» зі змагання за головний приз. Тож у результаті Катерина Яголда отримала більше, ніж сподівалася — 40 тисяч гривень на власний бізнес, хоч і в кредит.
Волинська дизайнерка вже встигла попрацювати з деякими із українських селебретіз. Так, на червоній доріжці вишукану вечірню сукню від Катерини Яголди демонструвала танцюристка і тусівниця Олена Шоптенко, а гуру українського фешну Андре Тан оцінив Катин неповторний стиль.
Та найбільше дівчині-дизайнерці гріє душу відкриття весільного салону у рідному Володимирі-Волинському.
Незважаючи на щільний графік, роботу з ранку до вечора в омріяній творчій лабораторії, Катерина Яголда, викроїла час, щоб відповісти на запитання журналіста порталу «Про Волинь».
— Катю, насамперед вітаю із здійсненням заповітної мрії — відкриттям власного весільного салону. Розкажи, як ти вирішила  взяти участь у телепроекті "Українська мрія"...
— Дякую! Мрія здійсниться, коли це буде мій салон, а зараз розумію, що взяла на себе нелегку ношу. Тепер за те, що буде далі, відповідаю тільки я. У мене зараз такий період, що не можна зупинятися…
Мрія про власну справу зріла давно. Хотілося творити, втілювати свої ідеї й продавати їх людям. Зробила я для цього чимало. Про сам проект почула випадково, по радіо, у одному з рекламних блоків.
— І за яких умов ти станеш повноправною власницею весільного салону? 
— Коли поверну кредит, а в ідеалі — коли куплю приміщення, де я і моя команда працюватимемо.
— На знімальному майданчику «Української мрії» було страшно?
— Ні, було дуже цікаво. Кожен знав, хто і де має бути, за що відповідає. Знімальна група, ті хто пояснював, звідки вийти, де стати, куди дивитися… Всі привітні та приємні люди. Саме ж знімання практично не відрізняється від того, що глядач бачить на екрані.
— Але ж ти хвилювалася, чи не так?
— Звісно, що хвилювалася! Але я знала: те, що має бути моїм, нікуди від мене не дінеться. Так і сталося… Коли дізналась  результат голосування, була спантеличена і здивована, адже відчуття, що все вдасться, мене не полишало… 
— Чи складно було розробити бізнес-план, який зацікавив би інвесторів-мільйонерів?
— План написати не так важко, як його втілювати… Чимало підводних каменів у бізнесовому морі роздивляєшся потім.
— І якими ж були перші реальні кроки у втіленні твоєї мрії?
— Насамперед знайшла приміщення для салону, купила обладнання, розробила інтер’єр. Потім узялася за колекції суконь: малювала ескізи, підбирала тканини та фурнітуру. А ще була купа обов’язкових паперових справ у податковій та інших інстанціях, від яких потрібні були дозволи для початку роботи.
— А працівників для салону як шукала?    
— Вони, мої помічниці, як і участь у проекті, були ніби послані Богом. Хотіла працювати з дівчатами, які самі люблять швейну справу, тож тепер маю хоч і невеликий, але дружний колектив. І на моє глибоке переконання, так має бути на будь-якій роботі, бо з людьми потрібно чинити по-людськи!
— Відкриття салону було гучним?
— Запросила своїх клієнтів, друзів, місцеві ЗМІ та телеканал ICTV. Зробили невеличкий фуршет із цукерками та шампанським, був показ вечірніх та весільних суконь... І все це під акомпанемент моєї подруги і клієнтки — скрипальки Іванни.
Усе пройшло на одному подиху: не встигла переодягнутися, як усі ринули вітати.
— Тобі, щоб творити, потрібна особлива атмосфера, настрій?
— Для мене все починається з атмосфери — приємна музика (її підбирає і записує чоловік дизайнерки, він ді-джей. — Авт.), хороший настрій, манекен та тканини…
— Сукня від Катерини Яголди нареченій обійдеться у кругленьку суму? 
— Поки я ще не така відома, як, наприклад, Карл Лагерфельд (сміється. — Авт.), авторську сукню можу пошити і за півтори тисячі гривень, і за чотири, все залежить від складності моделі та  використаних матеріалів.
— Твоя весільна сукня — власне творіння?
—  Сукню знайшла готову, вона ідеально підходила під мій образ нареченої.
— Що допомагає тобі рухатися вперед, долати перешкоди, досягати нових вершин?
— Віра в те, що моя робота потрібна людям. Перепони долаю разом із друзями і коханим чоловіком, які вірять у мій успіх. До нових висот кличе яскраве світло софітів з українських та світових подіумів…
— Удачі!!!
Розмовляла Оленка ЗАЇКА