Попит на нього якраз піковий. Адже скоро Новий рік і Різдво, а яка ж ковбаса без хрону. Аби вирубати із землі якомога довший шматок хрону, в діло йде так звана сокирянка. Створили її місцеві умільці-ковалі на основі кирки.
Кажуть, треба мати неабиякий хист, щоб знайти в землі покручені корені хрону. Обрубують молоді нарости, кількаметрову кореневу основу залишають у землі. Навесні вона дасть новий урожай. Вправний копач за день піднімає «на-гора» центнер хрону. Сім’я Балажів цьогорічним урожаєм задоволена. З п’яти соток – півтонни хрону.
Кажуть, якщо продати на базарі, виторгують понад п’ять тисяч гривень. Собі теж залишити треба.
Зі слів Василя Балажа, з яким зустрілися тележурналісти ZIKу, це чудові ліки від ангіни радикуліту та й інших хвороб.
Зеленим листям хрону місцеві годують свиней. Кажуть – не лише лікувальне, але й апетит тваринам наганяє. І косити листя, і копати стовбури хрону традиційно вважають заняттям чоловіків. Але у сім’ях, де їх небагато, а один найманий копач обходиться в 100 гривень на день, підсобляти почали й жінки. Вони величають себе гордовито – «хріняшками» і кажуть, що мають нюх на еталонні взірці хрону.
Місцеві історики дослідили: на початку ХХ століття хрін із Нового Давидкова великими партіями возили до Бельгії, Німеччини та Франції. У радянські часи колгосп не захотів займатися цим традиційним промислом. Люди взялися за нього приватно.
Як стверджує Михайло Кузьма, «1400 домів у нас, бувало так, що кожен мав по тонні, по дві. То було до тисячу тонн. Возили хрін у Москву, Ленінград. То було п’ять рублів, совєтскими рублями, за кілограм. То коли був Новий рік, Паска, черга ставала за ними. Там другого хрону не було, крім закарпатського».
Після великої повені 1998-го хрін у околиці взагалі зник. Місцеві подейкують – тоді з розташованих біля Мукачева військових частин водою занесло якісь шкідливі речовини. Інші ж кажуть – хоча хрін офіційно і вважають бур’яном, його треба бодай раз у десять років досаджувати. І навіть обробляти – дідівськими способами.
Вирощуванням хрону нині займається третина Нового Давидкова. На усіх гостинах у селі за стіл не сідають, якщо на ньому немає вдосталь м’яса і стільки само хрону. Улюблених рецептів два – хрін зі сметаною і з буряками.
Мешканці вважають, що пора в селі встановити пам’ятник «хріняшові». Аби зібрати на нього гроші, навіть хотіли б запустити міні-цех із переробки хрону. Сподіваються, що це неодмінно зроблять закордонні підприємці-заготівельники, які знову унадилися в ці місця.
На запитання «як поживаєш?»  у мешканців Нового Давидкова чути у відповідь «Хріньово», отже  у співрозмовників усе добре.
За матеріалами: ЗІКу